ВОЛЮНТАРИЗМ ЯК ТЕЧІЯ ІРРАЦІОНАЛІЗМУ У ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

Анотація

У статті досліджується волюнтаризм як вид ірраціоналізму у праві. Розглянуто як спільне, так і відмінне у філософсько-правових концепціях волі у А. Шопенгауера і Ф. Ніцше. Спільне у розумінні феномена волі у філософії двох мислителів наступне: осмислення розуму лише як здатності, що виділяє суб’єктивність людської особистості; розуміння волі як надіндивідуального феномена, який має характер субстанційної основи правового буття; право повинне впливати на волю, а не на інтелект людини; воля є первинною по відношенню до свідомості і мислення; воля нерозривно пов’язана з людською діяльністю; людина - це ірраціональна істота, котра живе інстинктами, несвідомими спонуканнями. Різниця у трактуванні феномена волі у філософії А. Шопенгауера й Ф. Ніцше полягає в тому, що для Фрідріха Ніцше воля є конкретна індивідуальна воля людини, яка виявляє себе як «воля до влади», а точніше «воля до могутності», натомість для А. Шопенгауера воля нескінченна у своїх проявах, вона може бути як Світова, так і індивідуальна; за Ніцше принцип «волі до влади» створює нерівність людей, яка є суттю суспільного життя, вічним пануванням одних над іншими, для А. Шопенгауера воля повинна втілюватися у справедливості, що означає дотримання меж утвердження своєї волі та усвідомлення самообмеження особистістю своєї поведінки; у філософії права А. Шопенгауера для інтерпретації волі властиві песимістичні й аскетичні мотиви, а в концепції «волі до влади» Ф. Ніцше чітко простежуються аспекти активізму й оптимізму. Запропоновано під волюнтаризмом як видом ірраціоналізму у праві розуміти філософсько-правовий напрям, у якому воля визнається першоосновою правового буття, пізнання та є вирішальною у саморегуляції людиною своєї поведінки та діяльності. Виявлено, що у волюнтаризмі як виді ірраціоналізму у праві, волі притаманні наступні ознаки: оспорює значення розуму як сфери усвідомлення діяльності людини; є першопричиною всіх соціально-правових процесів; визначає хід психологічних та розумових процесів у людини; є рушійною силою розуму та має переваги над правовим раціоналізмом; розуміється як феномен саморегуляції суб’єктом права своєї діяльності; визначається як мотиви, спонукання до дії; визначає спрямованість правового пізнання; формує правове буття; виступає абсолютним началом до правового життя. Встановлено, що волюнтаризм як вид ірраціоналізму у праві поділяється на два підвиди, в залежності від філософії права двох основних представників: А. Шопенгауера та Ф. Ніцше.