ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЯК ПРИНЦИП ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЗМІСТУ

Анотація

У статті досліджено поняття принципу та режиму доброчесності працівників правоохоронних органів як вихідну етико-правову засаду правоохоронної діяльності, що визначає межі та спосіб поведінки працівників правоохоронних органів у дусі захисту та поваги до публічних цінностей, утвердження авторитету служби у правоохоронних органах як при виконанні службових обов’язків, так і у приватному житті. Одним із найважливіших призначень принципу доброчесності є формування довгострокового ефекту від доброчесної поведінки, що передбачає розробку механізму у площині використання засобів та інструментів контролю, перевірки, моніторингу доброчесності, підвищення якості поведінкових реакцій працівників правоохоронних органів у певних оперативно-слідчих, управлінських чи приватних життєвих ситуаціях. Найважливішими ознаками нормативної природи принципу доброчесності, як і будь-якого іншого етичного принципу у сфері публічного права, є: зв’язок права та моральних цінностей; правова можливість застосування відповідальності за недотримання порушення етичних правил шляхом застосування властивих нормативних засобів відповідальності; форма регуляторного впливу окреслюється заборонами або обмеженням; засіб контролю та моніторингу поведінки, що охоплюється і вимогами поза здійсненням публічно-владних функцій; кодифікованість, спрямованість на врегулювання відносин груп осіб, об’єднаних певними корпоративними ознаками; чим більша публічність особи, тим вищі стандарти етики, тим більший нормативний обсяг процедур механізму забезпечення етики. Критерії відмови від превалювання приватного інтересу як складова принципу доброчесності під час здійснення наданих повноважень працівнику правоохоронного органу можуть бути реалізовані наступним інструктивним шляхом: недопущення отримання позик, кредитів інших матеріальних та фінансових благ з перевагами, які недоступні іншим особам; встановлення рівного пріоритету взаємин із фізичними та юридичними особами, які звертаються до правоохоронця із законними зверненнями; відмови від отримання пільг, які недоступні іншим особам на загальних підставах; невикористання службових цінностей, майна, які ввірено працівнику правоохоронного органу для виконання службових завдань при вирішенні (задоволенні) особистих потреб; відмова від корисливої прихильності з боку інших зацікавлених осіб; недопущення демонстрування власної прихильності до різноманітних дороговартісних цінностей, інших коштовних речей, особливо, працівниками правоохоронних органів антикорупційного призначення; недопущення використання службового часу для вирішення особистих завдань або зловживання цим.